Пішов з життя український письменник Олесь Ульяненко

Помер відомий український письменник Олесь Ульяненко.

 Олесь Ульяненко (справжнє ім'я - Ульянов Олександр Станіславович) народився 8 травня 1962 року в місті Хорол Полтавської області. 

 Олесь Ульяненко - лауреат Малої Шевченківської премії, яка була присуджена йому за роман Сталінка, що увійшов у курс української літератури для загальноосвітніх шкіл. Крім того, Ульяненко є автором не менше 20 книг, кожна з яких викликала значний резонанс у суспільстві.  

 У 2009 році Ульяненко став першим письменником, що подали до суду на Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі, яка визнала його нову книгу «Жінка його мрії» порнографічною. Сторони підписали мирову: Ульяненко вніс деякі правки в текст книги, а НЕК відкликала своє рішення.

 Письменник є автором багатьох романів: «Сталінка», «Дофін сатани», «Зимова повість», «Богемна рапсодія», «Вогненне око», «Син тіні», «Знак Саваофа», «Серафима», «Квіти Содому», «Жінка його мрії».

 Олесь завжди залишиться у серцях читачів та друзів-письменників. Громадський рух «Разом із тобою» висловлює своє щирі співчуття його близьким та рідним.

В Україні гинуть віковічні дерева

Міська рада м. Яготина відмовилася надати заповідний статус 700-річному дубу-патріарху, який рішенням Київської обласної ради від 10 березня 1994 року зарезервований для оголошення ботанічною пам’яткою природи. Тепер найдавніший на Київщини і один із найстаріших в України дуб можуть зрубати під корінь через те, що дерево заважає власниці однієї із місцевих приватних садиб.

 22 липня 2010 року, у м. Яготин сесія міської ради вирішувала подальшу долю найстарішого дуба, який зростає на території Київської області. Дуб-партіарх орієнтовним віком 700 років зростає на приватній садибі Катерини Марусецької по вул. Незалежності, 55 у м. Яготин. Через значний вік дерева, напередодні внаслідок буревію від дерева відламалася велика гілка і впала на дах житлового будинку пані Марусецької. Це стало причиною пошкодження покрівлі даху будівлі. Така ситуація виникла вдруге - минулого року велика гілка, що впала з дерева, також пошкодила дах будинку. Торік гроші на відновлення даху були передані пані Марусецькій Київським еколого-культурним центром, цього року – Київською ландшафтною ініціативою. Ці громадські організації опікуються збереженням багатовікових дерев – їх лікуванням та наданням їм заповідного статусу.

 Незважаючи на благодійну допомогу зазначених організацій у відшкодуванні збитків після пошкодження покрівлі будинку, власниця садиби на сесії міської ради виступила із пропозицією зрубати найстаріший дуб в Київській області під корінь. Як не дивно, таку позицію пані Марусецької підтримали не лише її сусіди, а і депутати Яготинської міської ради. Жоден депутат не заявив на сесії міської ради, що рубати вікове дерево – це не лише безвідповідально, але й аморально. Внаслідок засідання депутати вирішили позбавити дерево статусу заповідного об’єкту. Найближчим часом, для забезпечення безпеки людей, які проживають поблизу дуба-велетня, буде проведено обрізання великих гілок.
 Громадський рух «Разом із тобою» вважає, що кожне багатовікове дерево є унікальним національним надбанням українського народу. Вони є унікальними живими свідками всієї історії України, починаючи з ранньої Київської Русі і язичницьких часів, і мають величезну екологічну, патріотичну, етичну, естетичну, меморіальну цінність. Давні дерева є свого роду корінням нації. Однак, незважаючи на те, що такі дерева потребують пильної і ретельної турботи держави, вони, за рідкісним винятком, не мають огорож, охоронних знаків, страждають від хвороб, туристів і ударів блискавок, грунт навколо них не підживлюють, тріщини у стовбурах вчасно не лікуються. Все це може призвести до повної втрати цих унікальних дерев вже у найближчий час.
 Згідно із результатами минулорічного всеукраїнського перепису найстаріших дерев України, в Київській області знаходиться 10 давніх дерев, що вже отримали заповідний статус, і було виявлено ще близько 5, які досі не охороняються. «Випадків загибелі віковічних дерев у Київській області досить багато, - розповідає Катерина Борисенко, головний спеціаліст відділу біоресурсів та природно-заповідного фонду Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області. – Проблема в тому, що про старі дерева ніхто часто не знає і, відповідно, не дбає. Ми намагалися підключати громаду, публікували в районних та обласних газетах статті із закликами повідомляти про незахищені багатолітні дерева, однак жодного відгуку досі не отримали. Що ж до ситуації в Яготині, то в цьому містечку росте два віковічні дуби, які є найстарішими на Київщині, кожне з них має давню історію і є частиною культурної спадщини краю. Тому їх збереження і надання їм заповідного статусу є питанням не лише турботи про природу, але справою національної честі».
У всіх розвинених європейських країнах до вікових дерев ставляться шанобливо і уважно: їх заповідають і дбайливо лікують, влаштовують фестивалі і конкурси, обираючи національні дерева-довгожителі, вони є улюбленим місцем відвідин туристів. Так в країнах, які мають меншу площу, узято під охорону вікових дерев більше, ніж в Україні, наприклад, 22 тис. заповідних дерев у Великобританії, а до 2010 р., планується довести цю цифру до 100 тис. дерев. В той же час в Україні охороняється лише 2600 вікових дерев. У європейських країнах кожне тисячолітнє дерево щорічно оглядається, лікується і є предметом гордості місцевого населення і властей. Всі дерева мають підставки під гілки, тому не загрожують громадянам і не руйнують будівель.
 Одне ж із найстаріших дерев України, більше ніж 1000-літній Юзефінський дуб перебуває у вкрай поганому стані, неодноразово страждав від ударів блискавки і нині знаходиться на межі загибелі. 600-річна липа на Чернігівщині загинула через відсутність підпір, 700-річний дуб під Черкасами підпалили туристи, в рекреаційній зоні Житомирської області лісники вирубають більш ніж столітні дерева. А на дубі Залізняка в Черкаській області регулярно проводяться тренування і змагання з лазання по деревах.
 Громадський рух «Разом із тобою» вважає, що необхідно оголосити ботанічними пам'ятками природи місцевого значення всі досі не заповідані багатовікові дерева, що забезпечить їх охорону від хвороб та недбалого ставлення громадян. Кожне із таких дерев повинне мати огорожу та охоронний знак, а також щорічно оглядатися фахівцями. Крім того, ми закликаємо всіх, хто знає про існування давніх дерев поблизу свого місця проживання, обов’язково повідомляти в обласний відділ охорони навколишнього середовища, аби фахівці могли взятии їх під свої опіку.

Місто-Історія. Де відпочити у Переяслав-Хмельницькому

Громадський рух «Разом із тобою» продовжує свій цикл матеріалів, присвячених туристичним маршрутам Київської області, маршрутам одного дня.

Про Переяслав-Хмельницький не знає, мабуть, тільки лінивий. Добиратися туди досить просто - від Києва поїхати на Бориспіль, за містом повернути праворуч, на трасу «Київ Черкаси» і хвилин за 25 ви вже у Місті Музеїв, їх у Переяслав-Хмельницькому більше 20. А що вже 371 нерухомих пам'яток історії й архітектури українського народу – 371 – ми мовчимо.

Насправді, Переяслав-Хмельницький гідний того, щоби стати місцем відпочинку на вихідні, можливо, навіть не на один день. Навесні місто просто тоне у свіжій зелені, квітне білими вишнями, радує мальвами. Не дарма тут Тарас Шевченко написав свої найкращі твори, серед яких - «Заповіт», «Наймичка», «Єретик», «Кавказ», «І мертвим і живим». Тут жив та працював у Переяславському колегіумі Григорій Сковорода, тут він написав «Сад божественних пісень» та найвизначніше «Всякому городу нрав і права». Тут же, у Переяслав-Хмельницькому, Гоголь задумував свого «Вія»…

Що ж подивитися – спитаєте ви? А ось що.

Вперед, в минуле під відкритим небом

За 80 кілометрів від Києва розташоване місто і всесвітньовідомий національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав", один із найбільших заповідників України. Схожий на Пирогово, але багатший музеями, цей заповідник зберіг справжній дух стародавньої України, тої, якою захоплювалися поети і письменники усіх часів. Тої, від якої так завжди теплішає на серці.
Заглядаємо у довідник: «До складу історико-етнографічного заповідника "Переяслав" входить 371 нерухома пам'ятка історії й архітектури українського народу, 25 тематичних музеїв, у фондах яких зберігаються 166 000 експонатів. Серед них - колекції, що мають світове значення: 11 церковних споруджень, 16 млинів, зібрання давньої кам'яної скульптури й похоронних саркофагів епохи міді й бронзи (69 од.), матеріали поселень трипільської культури, скіфського часу, Черняхівскої культури, ікон ХVІІІ-ХХ ст…»

Найвідомішим у місті є Музей народної архітектури та побуту під відкритим небом, що має кілька відділів: село Середньої Наддніпрянщини ХІХ ст., ремесла українського пореформенного села, вітряки, відділ найдавнішого часу.
Він чимось дуже схожий на Пирогово – ті самі дерев’яні церкви і вітряки, милі серцю хатинки-мазанки, у яких розкладені елементи побуту звичайних селян. Тут відбудовані цілі села та селянські подвір’я, немає ресторанів, охайно і тихо. До того ж саме тут розташовані численні музеї – музей рушника, бджільництва, транспорту, пошти, української православної церкви. Тут зберігається зброя козаків часів Богдана Хмельницького, маятник «Фуко», парашут Юрія Гагаріна.
Дуже цікавим є музей Хліба. Тут зібрані різноманітні пристрої, якими українець обробляв хліб віддавна донедавна. Є трактори, сіялки, комбайни, усюди можна підійти, подивитись, помацати, сфотографуватись…
Не менш захопливою є екскурсія по курганах, кам’яних бабах, половецькому святилищу, житлами Трипільської (ІІІ–ІІ тис. до н.е.) та Черняхівської культур. А ще, звичайно, музеєм Космосу.

І трошечки ще
Крім Переяславської ради 1654 р., славне містечко Михайлівською церквою, з її дзвіницею та її музеєм (1646 р.), Вознесенським собором (1700 р.), які збудовані на кошти Івана Мазепи, Борисоглібською церквою (1839 р.) та Колегіумом (1753 р.).
Також, якщо день ще не сплив, а оглянути цікавинки хочеться, можна завітати до с. Циблі, що знамените залишками древнього городища та руїнами церкви на березі Канівського водосховища, завітати на скіфський курган, Ташанське озеро на території парку-памятки, с. Ташань. Провести час також можна на Змієвих валах біля с. Велика Каратуль. Дуже красива навесні природа на річці Трубіж.


Ресторани
Звичайно, що після такої прогулянки, захочеться смачно попоїсти. Ми рекомендуємо ресторан «Козачок», що на виїзді з Переяслав-Хмельницького. Тут тихо, затишно, по-домашньому.
Однак тим, хто хоче оглянути трошки більше закладів харчування, пропонуємо ще й такий перелік:
Переяслав-Хмельницький, ресторани:
- «Міленіум» (Б Хмельницького 129)
- Песторан-бар «Прем’єр» (Покровська 35),
- Кафе-бар «Ірена» (Покровська 41),
- Кафе-бар «Корчма» (Вул. Грушевського),
- Піцерія «Елефант» (Б. Хмельницького 97).

Громадський рух «Разом із тобою» бажає вам приємного відпочинку!