Громадський рух «Разом із тобою» продовжує серію матеріалів про туристичні маршрути Київщини, мандруючи якими Ви не пошкодуєте про згаяний час. Цього разу ми запрошуємо Вас на Богуславщину – мальовничий куточок в долині річки Рось, оточений густими лісами і гранітними скелями, вік яких складає майже 2 млрд років. Тут виросла легендарна Маруся Богуславка, знаходили натхнення Тарас Шевченко і Іван Нечуй-Левицький, зустрів кохання свого життя Шолом-Алейхем.
Давнє містечко Богуслав розташоване за 183 км від Києва, звідси недалеко до Канева і Корсуня. Місцеві жителі по праву гордяться не лише розкішними краєвидами, але й давніми історичними пам’ятками. Ніхто точно не знає, коли виник Богуслав, але згідно з Іпатієвським літописом в 1032 році він вже згадується як важливий оборонний пункт Київської Русі, що його, за деякими даними, заснував князь Ярослав Мудрий. Однак люди оселялись тут задовго до того часу, що підтверджують численні знахідки – римські монети і залишки давньоруського городища.
Саме тому ми радимо в першу чергу відвівати Богуславський краєзнавчий музей, що зберігає унікальні експонати всіх епох, починаючи з палеоліту. Музей має багато рівнів, кожен з яких презентує певну історичну добу. Нижній поверх облаштований у вигляді печери кам’яного віку, де знаходимо бивні мамонта, муляж голови мамонта, гребінь Ундини та багато інших пам’яток давніх часів. Далі піднімаємося у зруб Богуславського замку початку ІІ тисячоліття нашої ери. Історичні події XVI — XVII століть представлені козацькими реліквіями; а от зала XVIII століття знайомить відвідувачів із побутом українського села: в макетах тут відтворені криті соломою мазанки із господарськими будівлями, типові коловороти і прясла. І так поступово, кімната за кімнатою, перегортаємо сторінки історії Богуславщини.
Далі пройдіть до найдавнішої будівлі міста – «Кам’яниці», зведеної у 1726 році. В дореволюційні часи тут розміщувалась релігійна єврейська школа хедер, після революції – клуб для глухонімих, під час війни – гестапо, а за радянських часів – музей комсомольської слави. Зараз в «Кам’яниці» триває облаштування Музею народних промислів, що міститиме зразки декоративно-прикладного мистецтва краю.
У с.Чайки, що поблизу Богуслава, розташована одна з численних місцевих святинь – Свято-Миколаївська церква, в якій вінчаються жителі всього району. Це зовсім новий храм, збудований на місці давньої козацької церкви, яка згоріла 15 років тому. Тут діє чоловічий монастир, а сама будівля розташована поблизу мальовничого гаю, на схилах якого б’ють цілющі джерела. В самому місті з ХІХ ст. збереглося три дерев’яні церкви, в т. ч. Троїцька, що є зразком пізнього класицизму.
Навпроти Будинку культури м. Богуслав розкинувся парк, який місцеві жителі любовно кличуть «островом» - мілководна Рось тут протікає між кам’яними глибами, що справляє враження «Карпат у мініатюрі». Рельєф тут дуже оригінальний і особливий – гранітні скелі, рівнини, водні каскади, занесені до Червоної книги рослини. Панорамний вид на місто відкривається з гори Мар’їний стрімчак, на схилах якої городяни влітку справляються весілля.
Природа Богуславщини ніби створена для недільного відпочинку від міської метушні – спокій, краса рідної землі, привітні люди. “Не знаю, чи зробив Богуслав з мене письменника, але те, що в Богуславі я вперше відчув, як за спиною в мене прорізуються крила і вперто розривають мій піджак,— це очевидно”,— зізнавався у листах Шолом-Алейхем. Ті, хто приїжджають на цю землю, називають Богуславщину “маленькою Швейцарією” за її тиху, врівноважуючу красу. Для гостей на берегах Росі побудовано кілька баз відпочинку. Коштує будиночок приблизно 60 — 80 гривень з людини на добу, хоча можна пожити і в наметовому містечку. Завзяті рибалки тут теж знайдуть собі заняття до серця.
Богуславщина здавна славилася своїми майстрами народних промислів — тут жили й працювали талановиті гончарі, вишивальниці, ткалі, ложкарі, килимарі. Тут часто проходили гучні ярмарки. В цьому багатому лісами краї виготовляли навіть козацькі чайки. До слова, історія каже, що більшість богуславських міщан у часи Хмельниччини покозачилися. А 1620 року місто дістало Магдебурзьке право та герб.
Тут можна купити готові вироби або зробити замовлення. А можна спробувати й самому щось витворити, скориставшись допомогою місцевих умільців, котрі проводять для гостей своєрідні майстер-класи. Можете спробувати вирізати з дерева ложку чи відкрити для себе нюанси роботи вишивальною голкою.
Немає коментарів:
Дописати коментар