Стан сільського господарства Київщини за останній рік погіршився за всіма показниками, хоча область і зайняла друге місце серед інших регіонів України за обсягом сількогосподарського виробництва.
Як повідомляє Головне управління статистики у Київській області, у січні–квітні 2010р. загальне виробництво продукції сільського господарства порівняно з січнем–квітнем 2009р. скоротилося на 0,9%. При чому у сільськогосподарських підприємствах рівень виробництва не змінився, а от у господарствах населення – знизився на 4%. Втім, за обсягом сільськогосподарського виробництва Київщина зайняла друге місце серед інших регіонів України - частка області у загальному виробництві валової продукції сільського господарства склала 7,8%. Загальний обсяг виробництва продукції сільського господарства в Україні у січні–квітні 2010р. порівняно з січнем–квітнем 2009р. зріс на 4,9%.
Всіма господарствами області станом на 30 квітня 2010 року ярі культури посіяно на площі 509,6 тис.га, що на 4,7% менше порівняно з 30 квітня минулого року. Цифри подані з урахуванням пересіву по загиблих озимих і багаторічних травах, про який Громадський рух «Разом із тобою» писав
тут. У зимовий та весняний період у великих сільськогосподарських підприємствах загинуло 24,2% із 266,5 тис.га посіяних восени 2009 року озимих.
У січні–квітні 2010р. господарствами всіх категорій вироблено 139,1 тис.т молока (на 8,5% менше), 586,9 млн.шт. яєць (на 7,6% менше). У господарствах населення виробництво м’яса зросло на 3,1%, проте на 13,5% скоротилося виробництво молока і на 3,1% - яєць. Станом на 1 травня 2010 року загальне поголів’я великої рогатої худоби становило 168,1 тис. голів - на 6,3% менше, ніж рік тому, зокрема на 5,9% зменшилась кількість корів та на 1,4% - птиці. На початок травня 2010р. 36% загальної чисельності великої рогатої худоби в області утримувалось господарствами населення.
Загальний обсяг реалізованої сільськогосподарськими підприємствами власно виробленої продукції за січень–квітень 2010р. порівняно з січнем–квітнем 2009р. зменшився на 2,9%.
Середні ціни продажу аграрної продукції сільськогосподарськими підприємствами за всіма напрямами реалізації за січень–квітень 2010р. порівняно з січнем–квітнем 2009р. зросли майже на усі основні види продукції, найбільше – на насіння соняшнику (на 64,9%), яйця (на 49,9%), молоко (на 43,1%), зернові та зернобобові культури (на 35,3%).
На 1 травня 2010р. в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) і підприємствах, що здійснюють зберігання, переробку зернових культур, було в наявності на 22,8% менше зерна проти 1 травня 2009р. Безпосередньо в аграрних підприємствах зберігалося на 24,9% менше зерна в порівнянні з минулим роком.
Хто винен?
Цьогорічна морозна зима суттєво погіршила врожайність, проте фінансовий фактор також вплинув на ситуацію. Дефіцит коштів на сьогодні неможливо подолати за рахунок бюджетних видатків, що змущує аграріїв економити на посівному матеріалі, добривах та засобах захисту рослин. Більшість господарств не має коштів та техніки у достатній кількості, тому сіють в першу чергу те, на чому гарантовано зможуть заробити: кукурудзу, соняшник, сою. Що ж до тваринництва, не зважаючи на те, що воно продукує планомірне зростання, його показники приховують суттєву проблему – поголів’я великої рогатої худоби скорочується, і ознак змін у цій тенденції не помітно.
Умови, в яких працюють аграрії, не лише не сприяють підвищенню виробничих показників, а й просто шокують – люди сіють вручну, землю обробляють на конях і ледь не самі впрягаються у борозну, техніка застаріла, якість добрив залишає бажати кращого. Окремим питанням залишається вітчизняна аграрна освіта та аграрна наука, що потребують нагальних реформ. Сьогодні кількість випускників, яких щорічно випускає система агроосвіти, значно перевищує реальні потреби сільського господарства, а програми навчання зовсім не орієнтовані на освоєння майбутніми фахівцями новітніх технологій. Аграрна наука втратила зв’язок з реальними практичними потребами сільського господарства, стала заручником застарілих догм та захисником неефективних шляхів господарювання.
І що робити?
Не зважаючи на всі проблеми сільського господарства - економічну кризу, старіння виробничих фондів, машин та обладнання, відсутність коштів, експерти стверджують, що ця галузь стане одним із визначальних чинників української економіки. Але для цього необхідні грунтовне реформування сільського господарства та якісні перетворення його системоутворюючих галузей, поетапне технологічне і технічне переоснащення. Реформування потребують в першу чергу ключові аграрні галузі – рослинництво, свинарство, молочне скотарство. Саме ці галузі найбільше впливають на продовольчу безпеку, експортний потенціал, екологічний стан навколишнього середовища, розвиток інших галузей сільськогосподарського виробництва.
На жаль, у нас відсутня система стабільних, прозорих, зрозумілих правил здійснення державного управління. Стосовно цього питання ми маємо рухатись до того, щоб аграрний бізнес поступово став економічно незалежним від державних дотацій та субсидій. В таких умовах роль влади має поляти у створенні системи стимулів та мотиваторів, що задаватимуть сільському господарству вектори розвитку і темп здійснення змін.
У розвитку сільського господарства є ще один важливий фактор, необхідність якого доведена західними країнами – об’єднання громадян. Профспілки на певному етапі є чи не єдиним способ відстоювання своїх інтересів у стосунках із владою – їхня наполеглива діяльність, що часто виражається у формі ультиматумів, зрештою змушує керівництво згадати, що без людської сили жодна кінна працювати не зможе, а отже, вимоги працівників необхідно задовольняти. Громадський рух «Разом із тобою» виступає за об’єднання громади заради захисту своїх прав та інтересів, турботи про охорону їхньої праці та здоров’я, соціальне страхування та соцзабезпечення. Створення та активність громадських організацій із різними напрямками діяльності уможливлюють поступове налагодження взаємовигідних, взаємовідповідальних стосунів держави та громади, в тому числі, і аграріїв.
Немає коментарів:
Дописати коментар