Музейне село. Продовжуємо мандрівку Київщиною

Громадський рух "Разом із тобою" поповнює колекцію репортажів про примітні місця Київщини, де розкішна природа поєднується із історичними пам'ятками. Цього разу ми запрошуємо вам до с. Нові Петрівці, відомого ще з XVIII ст., коли воно належало до Межигірського Спасо-Преображенського монастиря. Це привітне і незвичайне селище знаходиться лише у 8 кілометрах від столиці, тому особливо пощастило киянам - вони без жодних турбот можуть приїхати сюди на вихідний.
 Нові Петрівці належить до тих рідкісних сіл, що ваблять туристів одразу кількома культурно-історичними пам'ятками. Є тут неймовірне диво - "Дзвінкова криниця" - пам'ятка природи місцевого значення, відреставрована громадою села у 1998 р. до 155-річчя перебування Т.Г.Шевченка у Межгір'ї, про що він згадував у своїй поемі "Чернец" та на своїх малюнках. Монахи легендарного Києво-Межигірського монастиря, пізніше підірваного більшовиками, на місці джерела побудували каплицю із встановленими дзвіночками - коли вода сильним струменем вдаряла по них, то лунав мелодійний дзвін, звідки й пішла назва криниці. Тут на вас чекають старі дерева, акуратні доріжки, холодна джерельна вода, яка освячена стоїть роками. Сама територія Межигірського монастиря наразі недоступна пересічному громадянинові через розташування на ній урядового маєтку. Але не лише цим цікаві Нові Петрівці.
 На високому пагорбі поблизу села височить монумент - велична постать воїна зі зброєю в руках. Тут діє Державний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" - тут вам про події Великої Вітчизняної зможуть розповідати голинами, адже є що згадувати. У 1943-ому році на полі біля с. Нові Петрівці загинуло близько 100 тис. радянських воїнів. Тут знаходився командний пункт 1-го Українського фронту, звідки здійснювалося керівництво військами під час звільнення Києва, яке столиця відмічає 6 листопада. До історико-культурного комплексу належать: меморіальний комплекс у центрі с. Нові Петрівці, пам'ятник-музей визволителям Києва та музей-діорама площею 1100 кв. м, в якому знаходяться експозиційні зали та експонується полотно діорами "Битва за Київ. Лютізький плацдарм 1943 р.". Експозиція музею розповідає про події осені 1943 р. - форсування Дніпра, створення Лютізького плацдарму, хід Київської наступальної операції. У фондах музею є археологічні, етнографічні, нумізматичні збірки, вироби художнього промислу, твори живопису, скульптури, фото і документи часів Великої Вітчизняної війни. На території музею щороку відбуваються акції вшанування пам'яті героїв битви за Дніпро, мітинги, зустрічі ветеранів, прийняття присяги військовослужбовця. Громадський рух "Разом із тобою" розповідав, як цього року тут традиційно пройшло відзначення ветеранів Великої Вітчизняної війни з нагоди Дня Перемоги. За будівлею музею можна полазити справжніми окопами і відчути себе солдатом: на 8 гектарах заповідної території збережено 650 м ходів сполучення, бліндажі, командно-спостережні пункти, зразки бойової техніки часів війни. За словами директора музею Івана Вікована, за останні два роки на цьому плацдармі знайдені до тисячі невідомих, що змушує думати, що тут це не все досліджено і останнього воїна ще не знайдено. За час існування музей відвідало понад 10 млн. осіб з 85 країн світу.
Окрім меморіального комплексу у Нових Петрівцях є й приватний музей, власник якого десятки років займається пошуковою роботою. Пошуковці-ентузіасти та співробітники музею разом відкривають невідомі сторінки історії битви за Київ, спілкуючись з ветеранами, дітьми війни, записуючи їхні розповіді про жертви бою і розстріли енкаведистів.
 Іншою особливістю села є етнографічний музей «Хата Савки» - невеликий, але чепурний хазяйський двір - огороджений тином, з хатою-мазанкою, знаний своєю діяльністю з розповсюдження української культури далеко за межами нашої країни. Потрапляючи в це місце, ніби переносишся у 200-літнє минуле: все завішане рушниками, стоять дерев'яні лави, в куті висить ікона. «Хата Савки» в Новопетровцях — не музей (в якому музеї ви зможете вільно поводитись із експонатами?). Це — діюча модель життя наших предків. Сюди привозять на екскурсії школярів, тут гуляють весілля із точним дотриманням всіх старовинних звичаїв. Для відвідувачів музею проводяться автентичні календарно-обрядові дійства, показ ремесел та куштування страв з печі. А сам хазяїн садиби - невичерпне джерело знань з історії та культури, відомостей про обряди та ремесла. Перший експонат в "Хаті" - давній самогонний апарат, біля нього - міні-майстерня довбуша (майстра, що виготовляє з дерева домашнє начиння) зі всім необхідним приладдям. Далі - кузня, де можна спробувати себе у давньому ремеслі, та старовинні бджолині вулики. Таким будинок залишився з XVIII століття. Історик Леонід Шилов відреставрував цю непримітну занедбану хатинку, перетворив її на Музей давнини і етнографії Полісся і назвав на честь діда - "Хата Савки". За словами господаря, метою цих старань було показати дітям красу українського села, багатство буденних і святкових звичаїв, колоритність традиційного сільського життя. Все, що ви побачите в цій хатці - колесо, хомут, коромисло, горщик - не просто стилізація. Всі предмети, що прикрашають будинок - ілюстрація основних технічних досягнень українського народного побуту, наприклад, можна спробувати обмолотити снопа дерев'яним ціпом чи отіпати коноплі. Колекція старовинних рушників, фотографій та ікон з часом поповнюється новими, характерними для побуту поліщуків речами. Обов'язкова частина екскурсії - щедре частування із дерев'яного посуду під пісні кобзаря: вас пригостять традиційними варениками, гарбузячою кашею, борщем та багато чим іншим.
Музейне село Нові Петрівці запрошує краєзнавців, туристів, рибалок в гості, спеціально для чого розробивши маршрути вихідного дня, де можна відпочити і доторкнутися до історії. Всю необхідну інформацію ви можете знайти за сайті села та заповідника.