В Київській області зникають населені пункти?

В чому полягають істинні мотиви об’єднання п’яти населених пунктів Київщини в один?

Згідно із законопроектом Верховної Ради п’ять населених пунктів Київської області будуть об’єднані в місто Ірпінь із наданням йому статусу адміністративного центру області.

1 липня Верховна Ради України опублікувала проект постанови про об’єднання міст Ірпінь і Буча із селищами міського типу Ворзель, Гостомель та Коцюбинське в єдину адміністративну одиницю в межах існуючих населених пунктів. Проектом також передбачається надання новоутвореному місту статусу адміністративного центру Київської області.

Громадський рух «Разом із тобою» нагадує, що 14 травня поточного року голова Київської обласної державної адміністрації А.Присяжнюк висунув пропозицію перенести адміністративний центр регіону з Києва до одного із великих міст області. Губернатор вважає, що перенесення адмінцентру дозволить збільшити обсяг інвеcтицій в область та сконцентрувати в ній фінансові ресурси, які зараз переважно накопичуються в Києві. На його думку, це сприятиме розвитку регіону. В якості кандидатів на новий центр висувались Біла Церква, Ірпінь, Вишгород, Бориспіль, Вишневе, Бровари, міськрада кожного з яких як могла рекламувала своє місто і проголошувала його ідеальним претендентом на почесний статус.

Утвердження центром області міста Ірпінь, об’єднаного із чотирма прилеглими населеними пунктами, урядовці обґрунтовують його зручним місцерозташуванням недалеко від станції метро «Академмістечко», близькістю до нової кільцевої дороги, наявністю вільної території для зведення майбутніх адміністративних будівель та можливістю пристосувати до нових потреб вже існуючі. В якості підстави для об’єднання міст Ірпінь та Буча висувається нерозривність їхньої інфраструктури. Справа в тому, що указами Президіуму Верховної Ради УРСР 1962-1965 років до Ірпіня доєднали смт Бучу, Ворзель, Гостомель та Коцюбинське. До 2006 року, коли Буча отримала статус міста, всі населені пункти були поєднані спільним комплексом комунальної інфраструктури: міська лікарня, водоканал, каналізація, тепломережі, а нині не може вирішити пов’язані із роз’єднанням побутові незручності. Як зазначено у пояснювальній записці до Проекту постанови про об’єднання зазначених вище населених пунктів, «метою цього законопроекту є вирішення вказаних проблем». Однак чи є це головним мотивом для такого рішення?

Смт Коцюбинське – неприкаяна земля

Понад півтисячі лісових ділянок загальною площею майже 100 га поблизу смт. Коцюбинського було самовільно роздерибанено місцевою селищною радою та селищним головою. Згідно із Земельним кодексом України, виділена під забудову ділянка має знаходитися в межах населеного пункту та відноситися до відповідної категорії земель. Оскільки ця територія не входить в межі селища, а ліс, згідно з законом, роздавати не можна, то селищна рада змінила його статус на зелені насадження в межах населеного пункту. Незважаючи на всі хитрування управлінців, розподілені депутатами Коцюбинського землі фактично не відповідають цільовому призначенню і акти про їх передачу у приватну власність мають бути визнані недійсними.

В той час, як селищна рада відмовила у видачі ділянок простим громадянам, аргументуючи це тим, що не має генплану селища й відповідних документів, на облюбованих ділянках ще від зими прискореними темпами вирубається прадавній ліс та ведуться будівельні роботи. За підрахунками лісників, станом на сьогодні цією діяльністю лісу завдано шкоди на понад 100 тисяч гривень. Серед дерев височіють паркани, вже зведена будівля майбутньої школи для приватних тілоохоронців, ріелтери продовжують вести продаж цих земель – за ціною $10-15 тис. за сотку. Крім того, в лісі вже і вулиці названі, і мешканці на тих вулицях прописані, і в списки виборців відповідно додані. Відмовлятися від землі, в яку вже вкладено стільки праці, звісно, було б неприємно.

Фактично, розбудова житлових будівель та господарських приміщень в лісі поблизу Коцюбинського є незаконним використанням київської землі, що є власністю Святошинського лісового фонду і громади міста Києва. Смт Коцюбинське є однією із спірних територій, які нерідко стають приводом до конфліктів через неузгодженість кордонів населених пунктів області. Селище вже давно користується столичною інфраструктурою, прилегла до нього територія належить Києву – достатні підстави для розгляду обласною адміністрацією можливості включення смт до складу столиці на підставі місцевого референдуму. Хоча це питання і досі залишається невирішеним, однак ліс навколо Коцюбинського вже давно офіційно належить Києву. Очевидно, що відверта протизаконність самовільного розпаювання чужої території, на яку відважилися селищні чиновники, не може не викликати конфліктів.

Отож чи не спричинене об’єднання в єдине місто п’яти окремих територіальних одиниць та прилеглих до них територій намаганням узаконити будівництво приватних об’єктів на ділянках, що нині виходять за межі населених пунктів і не підлягають забудові? Чи справді рішення про перенесення адмінцентру стане кроком до розвитку Київщини та призведе до тієї суттєвої економії та раціонального перерозподілу обласних коштів, що про них говорять урядовці? Або ж насправді реалізація цього законопроекту знову слугуватиме інтересам можновладців, відкриваючи нові можливості для протиправних маневрів в межах чинного законодавства?