Шкільна освіта – результативні інновації чи невдалі експерименти?

Проект збільшення строку шкільного навчання за європейським зразком до 12 років не виправдав себе в українських  реаліях - виявився наразі недоречним та фінансово невигідним. Наразі питання стоїть у необхідності якісного оновлення освіти, наповнення її актуальним змістом.   
Міністр освіти та науки Дмитро Табачник під час свого виступу на парламентських слуханнях висунув пропозицію повернутися до 11-річки. За словами міністра, 12-річне навчання створює ряд проблем, зокрема, для його запровадження додатково потрібно понад чотири мільярди гривень. Міністр пропонує два варіанти дій. План перший: зробити школу 11-річною, запровадивши при цьому обов’язкове однорічне дошкільне навчання. План другий передбачає для місцевих рад можливість вибирати між 12-річкою та 11-річкою. Нагадаємо, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів з 1 вересня 2002 року у школах України була введена 12-річна освіта з 6-річного віку.
Рішення щодо подовження строку навчання школярів було прийняте з огляду на європейську модель, згідно з якою 12 клас орієнтований на вивчення винятково тих дисциплін, що необхідні для молодого спеціаліста-робітника або абітурієнта конкретного ВНЗ – саме в цьому полягає головна особливість і принадність такого навчання. Таким чином, подовження терміну шкільної освіти без попередньої підготовки проекту профільного навчання нівелює саму сутність реформи. Нині розглядається компромісний варіант – повернення до 11-класної середньої освіти із подальшим введенням профільно-орієнтованих програм для старшокласників.
Цілісність та логічність європейської моделі шкільної освіти видається запорукою виховання  освіченої та свідомої молоді, проте життя незмінно повертає нас до власних реалій. Широковідомим є той факт, що велика кількість шкіл у селах та невеликих населених пунктах нашої Батьківщини тримається завдяки зусиллям двох-трьох педагогів, що викладають по 7 предметів, механічно читаючи їх із морально застарілих підручників. Говорити про модернізацію вітчизняної освіти на європейський кшталт в таких умовах недоречно. Україна фінансово і психологічно не готова до різкої зміни курсу, який нівелює здобутки вітчизняної освіти та унеможливлює якісну та ґрунтовну підготовку спантеличених змінами школярів. "Пройшло вже більше місяця з початку навчального року, а ми досі не отримали підручників. Навчальні матеріали розміщені на сайті Міністерства освіти, проте доступом до Інтернету має далеко не кожен з моїх однокласників", - скаржиться Громадському руху «Разом із тобою» учениця 9 класу однієї із загальноосвітніх шкіл Київської області, відображаючи у своїх словах те, як проекти втілюються в життя на вітчизняному просторі. В умовах застарілості навчальних посібників та відсутності свідомого підходу до навчання як з боку учнів, так і з боку вчителів, подовження його строку лише поглиблює проблему, заохочуючи учнів та їхніх батьків після 9 класу віддавати перевагу профільним навчальним закладам.
Недостатньо обдумане та відірване від нагальних потреб рішення тепер вимагає повернення назад задля переосмислення наявного стану речей та пошуку альтернативи. Доречнішим видається не продовження навчання молоді ще на рік, а оновлення навчальних програм, наповнення вже звичних нам одинадцяти років навчання актуальним та практично орієнтованим змістом. В «Концепції загальної середньої освіти (12 річна школа)», затвердженою МОН України ще у 2001 році, сказано: «Зміни в змісті й структурі загальної середньої освіти мають глибинний характер і потребують розв'язання проблем підготовки вчителя, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, постійно дбає про своє особистісне і професійне зростання, вміє досягти нових педагогічних цілей». Підготовка педагогів на належному рівні є однією із умов реформування освіти на вітчизняних теренах, невід’ємною складовою змін у напрямку більш якісної освіти. Проте чи виконується вона сьогодні, коли питання навколо визначення курсу реформ стоїть для українців як ніколи гостро?
Зразковим навчальним закладом для навчання педагогів є Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів, що займається підвищенням кваліфікації вчителів Київщини з огляду на прогалини та актуальні потреби у шкільній освіті. Колектив інституту на чолі із ректором Наталією Клокар ніколи не зупиняється у творчих пошуках, метою яких є якісна та грунтовна підготовка школярів до подальшої конкурентоспроможної праці. Високо оцінюють роботу інституту зарубіжні освітяни:
«У курсовій підготовці педагогів велика увага приділяється використанню інтерактивних технологій, що сприяє реалізації практикоорієнтованої моделі навчання, - йдеться у відгуці Департаменту освіти Іванківської області РФ. - Система роботи на опірних освітянських закладах дозволяє реалізовувати принцип неперевності навчання педагогічних кадрів і апробовувати нові інноваційні підходи до вирішення регіональних задач сучасної освіти. Високий статус і престиж інституту підтверджується широким визнанням його значущості міжнародним освітянським та науковим співтовариством».
Коментує роботу КОІПОПК доктор педагогічних наук, професор Національного університету Сан Дієго, США так: «Безперечно, розробки інституту у сфері сучасних підходів до навчання та підготовки педагогічних кадрів досить перспективні та можуть знайти застосування в інших ВНЗ України».
Проте чи достатньо одного подібного на закладу на цілу область, в якій нараховується 791 середня школа? Згідно із соціологічним дослідженням на замовлення Інституту соціальних технологій, рівень та доступ до післядипломної педагогічної освіти в Київській області за п’ятибальною шкалою самі освітяни оцінили на 3,72.
Отож питання підготовки вчителів, незважаючи на вагомість цього сектору в загальному освітянському процесі, залишається занедбаним. Можливо, варто почати з цього, а не з експериментів над дитячим майбутнім