вівторок, 20 липня 2010 р.

Через Крим і мову українці “забувають про хліб”?

Наприкінці буремного для України 2004 року все частіше лунали заклики щодо порушення суверенітету та територіальної цілісності України. Апогеєм цього став славнозвісний Всеукраїнський з’їд депутатів рад усіх рівнів у Сєверодонецьку Луганської області. Саме на цьому зібранні було запропоновано покінчити з незалежною Україною та утворити Південно-Східну Українську Автономну Республіку, яку у народі одразу охрестили, як “ПІСУАР”. Сепаратистські заклики та заяви одразу вщухли після перемоги тодішньої опозиції на президентських виборах. Щоправда, сьогодні сепаратистська тема чомусь знову опанувала розумом українських можновладців. Громадський рух “Разом із тобою” спробував розібратися чому?

За останні кілька місяців ми не раз чули дискусію навколо статусу російської мови, як другої державної, введення подвійного громадянства та передачі міста Севастополь до складу Російської Федерації. Здається, що ці з одного боку утопічні, але з іншого боку, цілком реальні для втілення у життя ідеї за нинішніх умов, пропагуються виключно для збурення суспільства.

Для прикладу наведемо кілька останніх фактів. Так, глава Донецької облдержадміністрації Анатолій Близнюк виступив за законодавчу легалізацію подвійного громадянства. Губернатор вважає, що подвійне громадянство – це правильний шлях. Щоправда, ця заява прозвучала напередодні візиту до України Патріарха Московського і всієї Русі Кирила, який озвучив ще минулого року свій намір стати громадянином України. Проте, щоб стати українцем Кирилу доведеться відмовитися від російського громадянства, адже за чинним українським законодавством, подвійне громадянство заборонене. Тож, невже лише через намір Кирила стати українцем, влада серйозно взялася за введення подвійного громадянства?

Чи ще приклад. Вчора, 19 липня, мер Москви Юрій Лужков заявив, що його позиція щодо статусу міста Севастополь залишилася незмінною. У травні 2008 року очільник столиці Росії заявив, що Севастополь необхідно повернути до РФ. Служба безпеки України швидко відреагувала і заборонила Лужкову в’їзд до України. У червні цього року ЗМІ повідомили, що меру Москви дозволили перетинати кордон нашої держави і про це йому повідомив особисто Президент Янукович.

Погодьтесь, вельми суперечлива ситуація. Проте, хіба дружньо налаштований посадовець, який через свої колишні заяви вже поплатився, стане просто так наступати на ті самі граблі? Можливо його хтось про це попросив?

Але разом із цим виникає питання, навіщо можновладці різного рівня активно вкидають в маси різного штибу розкольницькі послання? Невже заради задоволення своєї пихи? Відповідей на це питання може бути безліч, щоправда найвірогіднішим стане одна: вся ця метушня зачинена для замилювання українцям очей. Комусь дуже вигідно, аби більшість населення обговорювала розколи, сепаратизм, мову, героїв УПА, Сталіна і разом із цим менше звертала уваги на відсутність реформ, зниження рівня життя, спеку, хвороби і місцеву владу. Як би не прикро це пролунало, але багатьом експертам здається, що сьогодні в Україні запроваджується нова формула: “Дайте людям таких видовищ, від яких вони точно на певний час забудуть про хліб”!.

Немає коментарів:

Дописати коментар